По лесу рыскал в поисках зверей,
Хоть сытый, но ужасно злой
Волк-одиночка (свет не видел злей),
Не зная, где найдёт покой.
Едва не откусил у зайца лапку,
А белочку чуть было не загрыз…
Весь муравейник лапами в охапку
Без сожаления с обрыва — вниз.
Чего же сытому, казалось, не хватало?
На сей вопрос волк заявил сове:
«Я злость свою, коли уже достала,
Решил срывать на всём подряд зверье!»
Сова, зевая (так как днём лишь дремлет):
«Я слышу где-то справа, там, в кустах,
Наверняка, живое шевеленье.
Знать кто-то прячет от тебя свой страх!»
Как бросился в кусты — не интересно,
Но из кустов — потрёпанный сам волк…
«Кто поступил со мной так — не известно,
Но злости той как ни бывало… Толк!
В чём был секрет, коль указала, зная?» —
«На слабых зло срывать, поди, не ах!
Секрета нет, а правда лишь такая:
С тебя медведь всю злость сорвал в кустах!»
Мораль не та, где средь овец
Хвост распускает молодец…
В защиту слабых помнить нам,
Что перед кем-то слаб и сам!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ваша басня опубликована в разделе"для детей" Но для детей осмыслить сложновато... Лучше не срывать злость ни на сильных, ни на слабых))) Но учиться у Христа прощать и миловать!!!
Владимир Шебзухов
2013-06-23 12:59:18
Спасибо Вам огромное за замечание!Позволю себе согласится с Вами частично, а посему уберу последние две строчки, но для детей оставлю в морали эти две строчки
В защиту слабых помнить нам,
Что перед кем-то слаб и сам!
................
Поражает на сайте другое... Здесь выставлена притча Олега Сорокина О ХРАМЕ И ЛЮДСКОЙ ЗЛОБЕ, написанная по анекдоту(с точки зрения верующего-богохульному), который гуляет по интернету с таким же названием
EvilEragon
анекдот
баянистый
Исус
антирелигия
И кроме восторгов от пользователей, я ничего не вижу.Неужели нет никого, кто бы поддержал мой комментарий к притче, который автор постоянно удаляет!
С уваж.Владимир Шебзухов
Галина Левицкая
2013-06-24 21:08:40
Владимир, спасибо, что ответили.
Относительно самого сайта и того, кто и что здесь пишет. Я пыталась некоторое время делать замечания авторам относительно "духовности" и "библейности" их произведений, но сейчас думаю, что это лишь пустая трата времени. Все произведения не прочитаешь и не отрецензируешь...
"Святой будет освящаться ещё, а нечестивец будет оскверняться ещё более"
Мир Вам!!!
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
