Я — джерело.
Правдиве джерело.
Прийдіть же, доторкніться, притуліться.
Я від початку Всесвіту жило, —
Тріпоче струмінь, наче крильми птиця.
Злетіти хочу...
Нi, не полечу,
Бо землю кидати в недолі не годиться.
Очищу полум’я, що їсть чадну свічу,
Наповню благодаттю геть по вінця.
Я — джерело.
Мій струмінь — наче пульс.
Я стукаю у ваші очі, вуха:
Герою, спиш?
Вже, може, схаменувсь?
Напийся з джерела — пізнаєш Духа.
Ти, боязкий, відважся, доторкнись,
Прийди, хоч змучений i хоч важка дорога,
Бо пам’ятаєш сон:
день — небо — вись —
Надія — віра — радість — образ Бога...
То марила душа.
А я — я тут,
Все благодатніше із кожною добою...
Прийдіть, прийдіть,
бо я звільняю з пут
I напуваю вічною любов’ю!
Комментарий автора: "...Покинули Мене – джерело живої води..."
(Книга пророка Єремії, 2:13) - епіграф до вірша.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Не от дел - Лариса Зуйкова Добрыми делами не оправдается пред Господом никакая плоть, иначе Христу не нужно было бы умирать, но Он умир за нас, когда мы были ещё грешниками. На этот текст один брат написал мелодию.
